Методологічною основою сучасної екології є філософське розуміння поняття «система» та системний підхід як особливий напрям досліджень. Сутність цього підходу полягає у вивченні кожного елементу структури системи в його взаємодії з іншими елементами й середовищем, що уможливлює розуміння функціонування й змін системи в цілому.
Застосування системного підходу ґрунтується на основних положеннях:
1) кожна система має свою структуру, що утворюється сукупністю елементів;
2) кожна система має внутрішні й зовнішні зв’язки;
3) функціонування системи відбувається у взаємозв’язках із середовищем.
3) функціонування системи відбувається у взаємозв’язках із середовищем.
Застосування екологічних законів у практичній діяльності людини має відбуватися на основі певних принципів:
- принцип оновлення ресурсів — людина має використовувати такі ресурси й у такій кількості, щоб відбувалося їх поступове відновлення внаслідок природних процесів;
- принцип цілісності природи — вплив на якийсь елемент природи позначається на її інших складниках, оскільки всі елементи й процеси природи нерозривно пов’язані між собою;
- принцип рециклічності, або повторне багаторазове використання найважливіших речовин, оскільки в природі є й невідновні ресурси;
- принцип завбачливості — людина має передбачати наслідки впливу на природу, запобігати виникненню та розвитку негативних змін.
Основними галузями застосування екологічних закономірностей є сільське господарство, рибне господарство, лісова промисловість, охорона природи. Так, для вирощування рослин необхідними є знання закономірностей впливу екологічних чинників, для розведення риби — знання популяційних закономірностей, створення штучних екосистем має відбуватися на основі екосистемологічних законів.
Розуміння екологічних закономірностей та принципів їхнього застосування є необхідною умовою збереження природи та розвитку суспільства.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 11 кл. закл. заг. серед. освіти / В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2019. с.129 - 130.