Прокаріоти — доядерні організми, які включають два домени: Археї та Бактерії.
 
Бактерії — прокаріотичні одноклітинні, колоніальні та (інколи) багатоклітинні мікроорганізми. У процесі еволюції бактерії адаптувались до життя у ґрунті, воді, повітрі, на поверхні й всередині живих організмів. Основними групами бактерій є спірохети, протобактерії, актинобактерії, мікоплазми тощо.
 
Бактерії є найчисленнішими і найпоширенішими організмами нашої планети. У них проста будова клітини, високі темпи розмноження, велика різноманітність типів і способів живлення, висока мінливість завдяки мобільним генетичним елементам та горизонтальному перенесенню генів, наявність механізмів захисту від вірусів, вони мають здатність впадати в анабіоз й утворювати спори для витримування несприятливих умов. На сучасному етапі відбувається переважно біохімічна еволюція, завдяки чому вони можуть опановувати нові екологічні ніші, виробляючи нові ферменти для засвоєння нових поживних речовин.
 
Найзагальніші особливості будови та життєдіяльності бактерій:
  1. Клітинна оболонка бактеріальних клітин містить пептидоглікан (муреїн), що утворює жорстку решітку для захисту і опори, бере активну участь в обміні речовин, рості, розмноженні.
  2. Основою клітинних мембран бактерій є два шари фосполіпідів і різноманітні за функціями білкові молекули. Дуже важливими для бактерій є такі функції мембран, як транспортування речовин, перетворення енергії, синтез речовин, що відбуваються за участі внутрішньоклітинних включень (фотомембран, мезосом).
  3. Для бактерій характерна надзвичайна різноманітність типів живленняі автотрофний, і гетеротрофні.
      
    Автотрофні способи живлення:
    • фототрофні (фотосинтетики) — використовують енергію світла для синтезу органічних речовин (наприклад ціанобактерії);
    •  хемотрофні (хемосинтетики) — джерелом енергії є енергія хімічних реакцій (наприклад залізобактерії, сіркобактерії, нітрифікувальні бактерії).
    Гетеротрофні способи живлення
    • сапротрофи — живляться органічними сполуками відмерлих решток (наприклад молочнокислі бактерії, гнилостні бактерії);
    • паразити — використовують як джерело їжі живі організми (наприклад холерний вібріон, чумна паличка, золотистий стафілокок, збудник виразкової хвороби шлунку, збудник туберкульозу, збудник ботулізму);
    • симбіонти — співіснування різних організмів (наприклад бульбочкові бактерії, шлункові і кишкові бактерії, без яких не можливе травлення).
  4. Гени бактеріальної клітини складаються із безперервної кодувальної послідовності нуклеотидів. Поділу на інтрони і екзони немає. Характерною ознакою бактерій є наявність у клітині, поряд з нуклеоїдом, невеликих автономних плазмід.
  5. Унікальними для бактерій процесами життєдіяльності є більшість типів бродіння, фіксація азоту, бактеріохлорофільний безкисневий фотосинтез тощо.
  6. Більшість бактерій рухаються пасивно, за допомогою повітряних або водних течій. Проте деякі з них мають джгутики. В залежності від місця розташування джгутиків, бактерії поділяють на монотрихи (з одним джгутиком на кінці), лофотрихи (із жмутком джгутиків на кінці) та перитрихи (багато джгутиків розташовані по всій поверхні клітини).
  7. У бактерій виділяють три різних типи розмноження: поділ (одна бактерія ділиться на дві абсолютно генетично ідентичні), брунькування (на полюсах материнської бактерії формується одна або декілька (до чотирьох) бруньок, при цьому материнська клітина старіє і вмирає) та примітивний статевий процес — частина ДНК батьківських клітин переноситься у дочірню, при цьому з'являється бактерія з принципово новим набором генів.
  8. У багатьох бактерій відбувається утворення спор для існування за несприятливих умов, деякі здатні до інцистування для захисту і поширення.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. освіти / В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2018. с. 41-42.