Еволюція — це процес історичного розвитку живої природи, під час якого змінювався генофонд популяцій, формувалися адаптації до середовища життя, виникали нові види та систематичні одиниці вищого рангу, натомість вимирали деякі старі, які виявилися нездатними пристосуватися до змін, що відбувалися, змінювалися як окремі екосистеми, так і біосфера в цілому.
Сучасне розуміння організації життя ґрунтується на системному підході, згідно з яким жива природа існує у формі біосистем. Основними типами біосистем є клітина, організм, популяція, вид, екосистема та біосфера.
Клітина — біологічна система з найменшими розмірами й найпростішою структурою. Основними компонентами клітини є поверхневий апарат, цитоплазма і ядро (нуклеоїд).
Організм — біологічна система, яка побудована із клітин і завдяки системам регуляції та пристосувальним механізмам може відносно самостійно існувати в певному середовищі. Організми поділяють на одноклітинні, колоніальні й багатоклітинні. Саме ці біосистеми є найрізноманітнішими формами живої природи.
Популяція — біологічна система із організмів одного виду, які можуть вільно схрещуватися між собою, проживають тривалий час на певній території й відносно ізольовані від інших таких самих груп. Компонентами популяцій є організми, а самі популяції є структурною одиницею видів. На рівні популяцій починаються еволюційні процеси, тому популяції є елементарними одиницями еволюції.
Вид — біологічна система із сукупності популяцій. яким властиві:
- морфофізіологічна подібність;
- вільне внутрішньовидове схрещування;
- утворення плідного потомства;
- несхрещуваність з іншими видами;
- спільна територія існування — ареал;
- пристосованість до умов існування в межах ареалу;
- спільне походження.
Вид є основною формою організації життя.
Екосистема — сукупність різних видів та середовища їхнього існування, що пов'язані обміном речовин, енергії та інформації. У межах біосистем цього рангу виокремлюють біотичний (біоценоз) та абіотичний (біотоп) компоненти, що пов'язані між собою кругообігом речовин. Екосистеми існують внаслідок розподілу функцій між продуцентами, консументами і редуцентами.
Біосфера — біосистема найвищого порядку, склад, структура і властивості якої визначаються функціонуванням живих організмів. Це єдина глобальна екосистема Землі. Живий і неживий компоненти біосфери пов'язані між собою кругообігом речовин у вигляді біогеохімічних циклів.
Біологічні системи — це сукупність взаємопов'язаних компонентів, діяльність яких визначають їхню єдність та існування в просторі й часі.
Основні властивості біологічних систем:
- особливий хімічний склад — наявні кількісні співвідношення хімічних елементів у біологічних системах суттєво відрізняються від співвідношень тих самих елементів у складі земної кори;
- багаторівневість організації — існує декілька рівнів організації біологічних систем: молекулярний, клітинний, тканинний, органний, системний, організмовий;
- наявність обміну речовин — усі біологічні системи можуть повноцінно існувати і підтримувати власну складну структуру лише за умови постійного обміну речовин з оточуючим середовищем;
- здатність до саморегуляції (самоконтроль процесів) — повна життєдіяльність біологічних систем можлива лише за умови саморегуляції всіх процесів, що у них відбуваються;
- реагування на подразнення — біологічні системи можуть реагувати на зовнішні впливи;
- здатність до розмноження — самовідтворення собі подібних;
- здатність до розвитку — біологічні системи здатні змінюватися у часі — у них відбуваються якісні та кількісні зміни.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. освіти / В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2018. с. 4 - 7.